Ми вже забули, як це – коли болить, коли на твоїх очах, у прямому ефірі , там, на Майдані, кулі косять юнаків, які не навчилися кохати…
Ми повернулися у своє звичне життя і робимо все, що звикли робити повсякчас: працюємо і гуляємо, любимо і ненавидимо. Наче нічого й не було.
Ми забули, приспали свою пам’ять. Заколисали буденню.
Вісім років тому ці лютневі дні були сповнені болем, люттю, самопожертвою і відчайдушністю одних та нелюдською жорстокістю інших. Їх назвали Небесною Сотнею – українців які загинули у Києві на Майдані, вулицях Грушевського та Інститутській. Гинули за честь, за волю, за право бути народом – джерелом і мірилом влади у власній державі, за країну, в якій не страшно жити і народжувати дітей. Небесна сотня – це наш біль і наша гордість, це наші сльози і наш душевний щем вдячності за все, що вони зробили для нас.
“Мрійниця з села”
Автор вірша: Неля Кінзерська
Присвята Ользі Бурій
Читає: Олексин Евеліна, учениця 11-Б класу
Підготувала: Мількович Марія Миколаївна
НВК “СЗШ№2-гімназія”
Відео та монтаж: Ірина Бердаль-Шевчик
Трускавець 2022
Відео: https://youtu.be/0mGW9RxkjvQ
